Навіть під час воєнного стану не всім працівникам можна збільшити тривалість роботи. А без вихідних працівники працювати не можуть.
Нормальну тривалість робочого часу в період дії воєнного стану можна збільшити до 60 годин на тиждень для працівників, зайнятих на об’єктах критичної інфраструктури — в оборонній сфері, сфері забезпечення життєдіяльності населення тощо. Підстава — частина 1 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136).
Якщо підприємство не належить до об’єктів критичної інфраструктури, підстав збільшити тижневу норму робочого часу немає.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку може бути скорочена до 24 годин (ч. 5 ст. 6 Закону № 2136). Якщо працівники працюють без вихідних, роботодавець не дотримує норми щодо щотижневого безперервного відпочинку.
Ані Кодекс законів про працю України (КЗпП), ані Закон № 2136 не встановлюють вимог до тривалості робочого дня. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою за подвійну тривалість часу роботи в попередній зміні (разом із часом перерви на обід). На це вказує частина 1 статті 59 КЗпП. У деяких випадках законодавство дозволяє збільшити тривалість робочого дня (зміни) до 12 годин.
На всіх підприємствах, в установах, організаціях створюють безпечні та нешкідливі умови праці (ч. 1 ст. 153 КЗпП). Збільшена тривалість робочого дня (зміни) може призвести до перевтоми працівників і, як наслідок, нещасних випадків.
Якщо працівники залишалися працювати надурочно, то протягом дії воєнного стану не діють граничні норми застосування надурочних робіт, зазначені в частині 1 статті 65 КЗпП (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136). Однак роботодавець зобов’язаний вести облік надурочних годин (ч. 2 ст. 65 КЗпП) та оплачувати їх у подвійному розмірі (ст. 106 КЗпП).
Якщо керівник залучає працівника до роботи у вихідний день, має погодити з ним вид компенсації (ст. 72 КЗпП).
