Закон про скасування Господарського кодексу
Господарський кодекс скасовує Закон України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб». Набрання чинності відбудеться 28 серпня 2025 року. Відтак стануть нечинними норми господарського кодексу, які регулюють укладення, зміну та розірвання господарського договору.
Щоб будувати господарські взаємовідносини, підприємствам, установам та організаціям потрібно чітко розуміти законодавчі вимоги. Адже саме у договорі сторони визначають права, обов’язки, умови співпраці, порядок постачання, оплати, відповідальність та строки виконання зобов’язань.
Які норми використовувати, зокрема, замість «договірних» статей 181 та 188 ГК? Мін’юст нагадав про відповідні норми Цивільного кодексу України (ЦК).
Зміст договору
Загальні положення про договір містять глави 52 і 53 ЦК.
Договір — це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦК).
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Зміст договору становлять:
- умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними;
- умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК).
Правочин є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК).
Укладення договору
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотні умови договору — це:
- умови про предмет договору;
- умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду;
- усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК).
Форма договору
Договір можна укладати у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлює закон.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, його вважають укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 1–2 ст. 639 ЦК).
Момент укладення договору
Договір вважають укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ст. 640 ЦК).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Зміна або розірвання договору
Підстави для зміни або розірвання договору визначені в статті 651 ЦК.
За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК).
Зміну або розірвання договору сторони вчиняють в такій самій формі, що й договір, що змінюють або розривають, якщо інше не встановлено у договорі або законі чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК).
Договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним вважають таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала під час укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК).
Типові договори
Із 28.08.2025 почне діяти нове положення статті 630 ЦКУ (на заміну положень статті 179 ГК).
Законом або договором може бути встановлено, що окремі умови договорів визначаються відповідно до типових умов договорів (типових договорів) та примірних договорів певного виду.
КМУ, органи державної влади, уповноважені КМУ або законом, можуть рекомендувати орієнтовні умови договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках — затверджувати типові договори.
Сторони не можуть відступати від змісту типових умов договорів (типових договорів), але мають право конкретизувати їх.
Сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст. Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати такому замовленню.
За матеріалами Мін’юсту
