Держоргани не мають автоматично купувати сервери, якщо виникла потреба в технічних або програмних засобах. Спочатку замовник має оцінити, чи можна забезпечити потребу через хмарні послуги або послуги центрів обробки даних
Закупівля електроенергії: 4 варіанти дій на 2026 рік
Цифрова трансформація державного сектору змінює підхід до розвитку інформаційних систем. Якщо раніше замовники часто обирали придбання серверного обладнання та створення власної інфраструктури, то зараз дедалі більше державних систем переходять до хмарних технологій і сервісних моделей.
Такий підхід допомагає ефективніше використовувати державні ресурси, посилювати кіберзахист, забезпечувати стійкість інформаційних систем і швидко масштабувати цифрові сервіси.
В Україні вже діє підхід, за яким створення або розширення власної серверної інфраструктури не може бути автоматичним рішенням. Замовник має спочатку оцінити альтернативи.
Відповідно до Закону України «Про хмарні послуги» від 17.02.2022 № 2075-IX, якщо публічний користувач потребує технічних або програмних засобів для роботи інформаційних ресурсів чи впровадження ІТ-рішень, він має ініціювати закупівлю хмарних послуг або послуг центрів обробки даних.
Це фактично закріплює принцип cloud first — спочатку замовник розглядає хмарну модель, а вже потім інші варіанти.
Водночас Закон не забороняє купувати фізичні сервери або створювати власну інфраструктуру. Але таке рішення потрібно обґрунтувати: технічно, економічно, безпеково та організаційно.
Замовнику варто довести, що саме власна інфраструктура є доцільнішою, безпечнішою та ефективнішою, ніж доступні хмарні або гібридні рішення.
Під час підготовки проєкту інформатизації замовник має проаналізувати:
- яку саме систему або інформаційний ресурс потрібно створити чи розвинути;
- які функції має забезпечувати система;
- які бізнес-процеси залежать від її роботи;
- які вимоги діють до доступності, продуктивності, масштабування та безпеки;
- які альтернативи розглянули: публічну хмару, приватну хмару, гібридну модель, послуги ЦОД або власну інфраструктуру.
Окремо потрібно оцінити правові та безпекові обмеження. Посилання лише на «питання безпеки» не є достатнім аргументом. Замовник має визначити категорію інформації, вимоги до доступу, локалізації даних, захисту інформації та кіберзахисту.
Щоб обрати оптимальну модель, замовнику варто провести:
- аналіз впливу на діяльність — визначити допустимий час простою, час відновлення та критичні залежності;
- оцінку ризиків — кіберризиків, втрати даних, доступності, залежності від постачальника та операційних ризиків;
- порівняння вартості повного життєвого циклу — з урахуванням обладнання, ліцензій, приміщення, електроживлення, охолодження, адміністрування, резервного копіювання, оновлення та відновлення після аварій.
Типові помилки замовників під час підготовки проєктів інформатизації:
- зазначають лише «потрібен сервер» без опису реальної потреби;
- не аналізують хмарні альтернативи;
- посилаються на безпеку без конкретних ризиків;
- порівнюють лише ціну сервера з комплексом хмарних послуг;
- не враховують витрати на експлуатацію, резервування та відновлення.
Головний висновок для замовника: питання не в тому, чи можна купити сервер. Питання в тому, чи доведено, що саме така модель найкраще забезпечує функціональність, безпеку, стійкість та економічну ефективність.
Хмарні послуги не є обов’язковим рішенням у кожному випадку. Але замовник має розглянути їх як один із базових варіантів перед закупівлею серверного обладнання.
Джерело: офіційний сайт НПІ
