В опалювальний сезон одним із найбільш актуальних питань є закупівля теплової енергії. Найчастіше закупівельники вагаються: «Теплова енергія — це товар чи послуга?» Тож з’ясуймо, які законодавчі норми брати до уваги, коли закуповуєте теплову енергію; який вид предмета закупівлі й коли обирати
Із початком опалювального сезону та потребою закупити теплову енергію часто чуємо від закупівельників запитання, який предмет закупівлі вибирати — товар чи послугу.
Для відповіді нагадаємо, що усіх замовників умовно можна поділити на два види споживачів. А саме:
споживачі теплової енергії як товарної продукції;
споживачі послуги з постачання теплової енергії.
Тож від того, до якого виду споживачів належить замовник, залежатиме вид предмета закупівлі, який прибаватиме, щоб отримати теплопостачання в новому опалювальному сезоні.
Допоможемо розібратися, що ж ви як замовник споживаєте — товар чи послугу.
Відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, регулює Закон України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (далі — Закон № 2633).
Теплова енергія — товарна продукція, що виробляється на об’єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу (ст. 1 Закону № 2633).
Ця норма визначає господарські та технологічні потреби, де можна застосовувати теплову енергію. Йдеться саме про її використання для опалення, підігріву води, інших господарських і технологічних потреб. Теплову енергію як товар не використовують для її безпосереднього споживання споживачі комунальних послуг.
Взаємовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії як товарної продукції регулюють Правила № 1198.
Кого можна вважати споживачем теплової енергії, визначає пункт 3 Правил № 1198. Це:
фізособа, яка є власником будівлі або суб’єктом підприємницької діяльності;
юрособа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для власного виробництва (п. 4 Правил № 1198).
Типового договору на постачання теплової енергії в цьому випадку не існує.
Коли законодавчі норми — про послугу
Відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами, регулює Закон № 2189.
Споживачів таких послуг відповідно до Закону № 2189 поділяють на:
індивідуального споживача
це фіз- або юрособа, яка є власником/співвласником нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги
колективного споживача
це юрособа, що об’єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги
Послуги з постачання теплової енергії належать до комунальних послуг на підставі пункту 2 частини 1 статті 5 Закону № 2189.
Надають житлово-комунальні послуги винятково на договірних засадах (ч. 1 ст. 12 Закону № 2189).
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладають відповідно до типових або примірних договорів, затверджених КМУ або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.
типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.
Обов`язковою умовою надання послуги з постачання теплової енергії є наявність кінцевого споживача. Послуги з постачання теплової енергії надають саме за типовим договором.
Примірний договір — рекомендаційний. Сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.Типовий договір є обов’язковим. Сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови (ч. 4 ст. 179 ГК).
Отже, коли говоримо про послугу з постачання теплової енергії, то маємо на увазі відносини між суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії, та індивідуальним або колективним споживачем, який отримує чи має намір отримати цю послугу. І регулюють такі відносини Правила № 830 та умови договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Що враховувати на практиці
Є ще один важливий нюанс, щоб визначити належність закупівлі теплопостачання до товару чи послуги. Це ліцензія, видана суб’єкту господарювання для здійснення господарської діяльності, та тариф, затверджений для такого суб’єкта.
Суб’єкти господарювання продають вироблену теплову енергію за тарифами, які встановлює уповноважений законом державний колегіальний орган або орган місцевого самоврядування в межах наданих повноважень (пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов).
Замовник визначає вид предмета закупівлі як послугу з постачання теплової енергії або як товарну продукцію з огляду на:
• умови постачання теплової енергії;
• ліцензію та затверджений тариф для конкретного суб’єкта господарювання.
Ураховуйте, що незалежно від обраного виду предмета закупівлі, одиницею вимірювання обсягу (кількості) спожитої споживачем теплової енергії є гігакалорія (Гкал).
