Законопроєктом вносяться зміни до Кодексу законів про працю України, Закону України «Про відпустки» та інших Законів України, якими пропонується:
- збільшити загальний максимальний термін надання працівнику відпустки без збереження заробітної плати за сімейними обставинами та з інших причин з 15 до 30 календарних днів на рік;
- надати право роботодавцю у період дії воєнного стану відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури, до виконання робіт та виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення);
- забезпечити військовослужбовців, звільнених у зв’язку з демобілізацією із військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, відпочинком тривалістю 60 робочих днів з виплатою двомісячного грошового забезпечення впродовж мобілізаційного періоду за рахунок Держаного бюджету України;
- передбачити, що відпустка для підготовки та участі в спортивних змаганнях надається працівникам лише, якщо це передбачено трудовим та/або колективним договором;
- встановити, що батько дитини, який не перебуває у зареєстрованому шлюбі з матір’ю дитини, але спільно проживає разом з нею, має право на відпустку при народженні лише у випадку, якщо ухвалено рішення суду, що підтверджує факт спільного проживання, спільного побуту, взаємних прав та обов’язків матері та батька дитини.
Під час обговорення члени Комітету підтримали норми законопроєкту щодо посилення державної підтримки військовослужбовців, звільнених у зв’язку з демобілізацією із військової служби за призовом під час мобілізації, обмеження надання відпусток на підприємствах, що мають стратегічне значення. Водночас, на думку членів Комітету, запропоновані зміни до законодавства щодо порядку надання відпустки для підготовки та участі в спортивних змаганнях та відпустки при народженні дитини батькові, який не перебуває у шлюбі з матір’ю дитини, є непродуманими і, у разі їх прийняття, нанесуть велику шкоду українському спорту та порушать права дитини на виховання обома батьками.
Відповідно до чинного законодавства відпустка для підготовки та участі в спортивних змаганнях обов’язково надається працівникам, які беруть участь у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях, а тривалість, порядок, умови надання та оплата відпусток для підготовки та участі в змаганнях встановлюються Кабінетом Міністрів України. Законопроєктом пропонується визначити, що така відпустка надається лише у випадку, якщо це передбачено трудовим чи колективним договором, і саме трудовим чи колективним договором визначати тривалість, порядок, умови надання та оплату відпусток. Враховуючи, що фактично, особливо в сучасних умовах, зміст трудового чи колективного договору визначається роботодавцем, держава передає роботодавцю право вирішувати, чи відпускати спортсменів на всеукраїнські та міжнародні змагання чи ні, а це може нанести велику шкоду українському спорту та міжнародному іміджу держави.
Також члени Комітету наголосили на тому, що пропозиція надавати відпустку при народженні дитини лише тим батькам, що проживають у цивільному шлюбі з матір’ю дитини, та підтвердили факт проживання однією сім’єю з матір’ю дитини відповідним рішенням суду, перешкоджатиме батькові брати участь у вихованні дитини. Крім того, при сьогоднішній завантаженості судів більшість батьків зможуть отримати відпустку при народженні дитини у кращому випадку, коли дитина піде до дитячого садочку, а то і до школи, враховуючи що ні цим, ні пов’язаними законопроєктами не пропонується внести зміни до статей 315-319 Цивільного процесуального кодексу, що визначають порядок розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у тому числі при встановленні факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу, а на сьогоднішній день суд взагалі не обмежений термінами розгляду таких справ.
Члени Комітету погодилися із аргументами Центру сімейно-правових досліджень та Української Гельсінської спілки з прав людини, що відповідна пропозиція, насамперед, порушує права дитини. Згідно зі статистичними даними Міністерства юстиції України за 2020 рік в Україні близько 21% дітей народжуються жінками-одиначками, тобто жінками, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі, і батьківство дітей яких не визнано чоловіком. Тому ускладнення процедури отримання відпустки при народженні дитини, необхідність витрачати кошти на оплату послуг адвоката та судового збору, може відштовхнути від виховання дитини значну частину батьків. Ще додатковим ускладненням є необхідність надання довідок, що ні баба ні дід, ні інші повнолітні родичі дитини не використали право на таку відпустку, враховуючи, що у багатьох випадках родичі не знаходять спільної мови, а часто взагалі не підтримують родинні зв’язки та навіть можуть не спілкуватися.
Члени Комітету підкреслили, що запропоновані зміни не відповідають директиві 2019/1158 про дотримання балансу в роботі і житті (Work-life balance Directive), ухваленої Європейським парламентом, що вимагає від всіх держав-членів ЄС передбачити мінімум 10 днів оплачуваної відпустки по догляду за дитиною чоловікам.
На підставі вище викладених аргументів, члени Комітету вважають недоцільним змінювати чинні норми Кодексу законів про працю України (статті 771 та 773) та Закону України «Про відпустки» (статті 161 та 193), що регулюють питання надання відпусток для підготовки і участі в спортивних змаганнях та при народженні дитини.
Джерело: офіційний сайт Комітету з питань молоді і спорту
