Поняття «торгівля» та «торговельна діяльність», в межах господарської діяльності, є різні за своїм значенням, оскільки «торговельна діяльність» є ширшим поняттям за «торгівлю» та включає в себе, окрім належних виключно йому ознак, і ті ознаки, які притаманні поняттю «торгівля».
При цьому, поняття «сфера торгівлі» означає не стільки діяльність, скільки суспільні відносини, у які вступають суб’єкти торговельної діяльності. Наприклад, відносини, пов’язані з укладенням договорів, спрямованих на продаж товарів, є цивільно-правовими відносинами.
Відповідно до ст. 263 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV із змінами та доповненнями (далі – ГКУ) господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями «торговельну діяльність» тлумачить як роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій сфері за готівковий та безготівковий розрахунок.
Згідно з Національним стандартом України ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля» торговельна діяльність – ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та продажу товарів кінцевим споживачам, або посередницькі операції, або діяльність із надавання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні товарів від виробника до споживача.
Частиною третьою ст. 263 ГКУ передбачено, що господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання й збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля й громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності й інша допоміжна діяльність із забезпечення реалізації товарів (послуг).
Нормативно-правове визначення кожної з наведених форм встановлено ГКУ, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями та відповідними законодавчими актами.
Під такою формою торговельної діяльності як «Матеріально-технічне постачання та збут», у тому числі продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, як власного виробництва, так і придбаних у інших суб’єктів господарювання, слід розуміти поставку товарів, що у випадках, передбачених ГКУ, здійснюється на підставі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для пріоритетних державних потреб.
Водночас, «Виробництво» – процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку; «Торгівля» – процес обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. У широкому значенні – вид підприємницької діяльності, пов’язаний з купівлею-продажем товарів.
Закон України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненням (далі – Закон № 265) однаково розповсюджує свою дію як на продаж товарів власного виробництва, так і продаж товарів, придбаних у інших суб’єктів господарювання, про що зазначено у преамбулі Закону № 265.
Джерело: офіційний сайт ДПС
