Якщо ви думаєте, що на цьому завершилися судові перипетії, — помиляєтеся. На той час, коли цю справу розглядав апеляційний суд, у провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/557/15. Її відкрили за позовом заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі замовника до ТОВ про визнання недійсним Договору. Тож далі продовжуємо нашу подорож судовими інстанціями вже в іншій справі, але між тими самими сторонами.
СПРАВА 2. ПОЗОВ ПРО ВИЗНАННЯ ДОГОВОРУ НЕДІЙСНИМ
Доводи прокуратури
У цій справі заступник прокурора подав позов про визнання недійсним Договору та зобов’язання ТОВ повернути на користь замовника кошти в сумі 179 550,00 грн, стягнуті з нього за рішенням Господарського суду Рівненської області.
Чим же прокуратура обгрунтовувала свій позов? Прокурор посилався на таке:
- призначення на проектну документацію для капітального ремонту будівель освітніх закладів району, за якими укладено спірний Договір, рішеннями районної ради про районні бюджети не затверджені. Як не затверджені й державні чи регіональні програми, реалізація яких передбачала б розроблення такої проектної документації;
- у кошторисах замовника видатки на проектні роботи ТОВ у сумі 179 550 грн не заплановані.
Замовник уклав договір без відповідних бюджетних призначень та асигнувань. А отже, такий договір він завідомо не може виконати, що суперечить статтям 22 і 23 БК.
Наслідки для службових осіб ТОВ
Прокуратура повідомила, що оригінал оспорюваного Договору додали до матеріалів кримінального провадження, яке слідчі УМВС України в Рівненській області зареєстрували у Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Провадження відкрили за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України (КК), — службові особи ТОВ внесли в акти виконаних робіт завідомо неправдиві відомості про роботи, які фактично не виконували.
Наслідки для посадових осіб замовника
За цим фактом у Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстроване ще одне кримінальне провадження. Цього разу за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК, — через зловживання службовим становищем посадовими особами замовника, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді примусового стягнення з рахунків замовника коштів у сумі 179 550 грн.
До того ж прокуратура наголосила, що на момент укладення Договору посадові обов’язки особи, яка його підписала з боку замовника, не передбачали права укладати договори.
Суд першої інстанції: у задоволенні позову відмовити
Утім, доводи прокуратури не переконали суд першої інстанції задовольнити позов.
Так, на думку суду, доводи прокурора про підстави визнати недійсним договір, укладений без відповідного бюджетного асигнування, грунтуються на помилковому застосуванні бюджетного законодавства до спірних правовідносин. Суд зауважив, що між сторонами у справі виникли майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК), які регулює цивільне законодавство.
А, як вказав суд, БК регулює тільки відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначає правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 БК). Тож застосовувати бюджетне законодавство до відносин юридично рівних учасників неприпустимо.
Те, що замовник не мав необхідних коштів, взяв зобов’язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК чи законом про Державний бюджет України, не звільняє його від обов’язку виконати зобов’язання за договором.
А воно не припинилося відповідно до глави 50 ЦК.
Суд звернув увагу, що Договір укладений на виконання бюджетної програми за КПКВК 2401530 «Державна підтримка заходів, спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату». Джерелом її фінансування є кошти, отримані від продажу частини встановленої кількості викидів парникових газів, передбаченого статтею 17 Кіотського протоколу до Рамкової угоди ООН про зміну клімату.
Відповідно до Порядку розгляду, схвалення та реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій у період дії зобов’язань сторонами Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, затвердженого постановою КМУ від 22.02.2008 за № 221, міжвідомча робоча група розглянула та рекомендувала до схвалення проекти, розроблені ТОВ за Договором.
Проекти екологічних (зелених) інвестицій схвалені наказом Державного агентства екологічних інвестицій України від 29.12.2012 № 542. Це підтверджує додаток № 1 до цього наказу, де перелічені схвалені проекти.
Суд дослідив, що керівник замовника, коли укладав Договір, діяв на підставі відповідного положення, яке не передбачає обмежень для керівника укладати господарські договори. Проте, на переконання суду, порушення бюджетного законодавства посадовими особами замовника під час укладення Договору може бути підставою, щоб притягнути їх до відповідальності за законом. Але не є підставою визнавати недійсним договір та зобов’язувати ТОВ повернути кошти, сплачені йому за виконані роботи.
Тож, суд відмовив прокуратурі у задоволенні позову повністю.
Апеляційний суд: договір недійсний, а кошти слід стягнути з ТОВ
Прокуратура оскаржила це рішення до апеляційного суду.
Апеляційний суд передусім нагадав про Порядок проведення конкурсу із закупівлі товарів, робіт і послуг у рамках реалізації проектів цільових екологічних (зелених) інвестицій та заходів, пов’язаних з реалізацією таких проектів і виконанням зобов’язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату за кошти, отримані від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів, затверджений постановою КМУ від 16.07.2012 № 672.
На час укладення Договору у сфері закупівель чинним був Закон України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 № 2289. Утім, дія цього Закону не поширювалася на випадки, коли предметом закупівлі є, зокрема, товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється в рамках реалізації проектів цільових екологічних інвестицій та пропозицій щодо здійснення заходів, пов’язаних з реалізацією таких проектів і виконанням зобов’язань сторін Кіотського протоколу до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. А кошти для такої закупівлі отримані від продажу частин встановленої кількості викидів парникових газів.
Тож сторони, коли укладали Договір, мали дотримати процедур:
- встановлених у зазначеній постанові КМУ. Адже спірна угода мала на меті розрахунок викидів СО2 в атмосферу;
- прийнятих на виконання законів про Державний бюджет на відповідний рік.
Апеляційний суд також звернув увагу на акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності замовника, доданий до справи. У акті встановлено, що у ревізійному періоді замовнику не виділяли кошти держбюджету, реалізація яких передбачала б розроблення проектної документації з ремонту будівель об’єктів соціальної сфери району.
Тож суд дійшов висновку, що замовник за укладеним з ТОВ Договором взяв на себе бюджетне зобов’язання без встановлених бюджетних асигнувань і в порушення БК. А це відповідно до статей 203 і 215 ЦК — підстава визнати укладений договір недійсним.
На час судового розгляду замовник вже сплатив ТОВ борг в розмірі 179 550 грн, як того вимагало рішення суду у справі № 918/134/14. З огляду на це і на наявність підстав визнати недійсним Договір у цій справі, суд дійшов висновку стягнути 179 550 грн з ТОВ на користь замовника.
Тож суд апеляційної інстанції задовольнив позовну заяву прокуратури Рівненської області. А саме: визнав недійсним Договір, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасував.
Чи задовольнило таке рішення апеляції прокуратуру, замовника? Напевно, що так. Чи залишилось це рішення в силі? А от про це далі.
Касаційний суд: кошти з ТОВ не стягувати,
однак рішення переглянути
ТОВ подало касаційну скаргу, де просило скасувати постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
ВГСУ погодився з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав визнати недійсним Договір. Аргументував він свою позицію положеннями частини 1 статті 23 і частин 1, 3 і 4 статті 48, пунктом 20 частини 1 статті 116 БК.
Господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнане судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 ГК).
ВГСУ зауважив: у цій справі предметом позову є визнання недійсним договору саме на тій підставі, що в держбюджеті ніколи не передбачали бюджетних асигнувань на розроблення проектної документації з ремонту будівель об’єктів соціальної сфери району.
Однак ВГСУ не погодився з висновком апеляційної інстанції про правові підстави, аби стягнути з ТОВ кошти на користь замовника. Чим аргументував свою позицію ВГСУ?
Висновок апеляційного суду не враховує, що предметом позовних вимог в цій частині прокурор зазначив зобов’язання ТОВ повернути на користь замовника кошти в сумі 179 550 грн, стягнуті за рішенням суду. Однак такий спосіб реституції у зв’язку з визнанням недійсною угоди у цьому випадку застосувати не можна.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 ЦК). Судові рішення ухвалюють суди іменем України. Вони обов’язкові до виконання на всій території України.
Як зауважив ВГСУ, суд апеляційної інстанції фактично вчинив поворот виконання судового рішення в іншій справі, що не може бути предметом розгляду в межах цього спору.
Водночас ВГСУ зазначив, що визнання у цій справі Договору недійсним може бути підставою переглянути судове рішення у справі № 918/134/14 та видати наказ про поворот виконання рішення про стягнення коштів.
Тож ВГСУ касаційну скаргу ТОВ задовольнив частково. А саме:
- постанову апеляційного суду скасував у частині стягнення з ТОВ на користь замовника коштів, сплачених на виконання рішення Господарського суду Рівненської області, а рішення суду першої інстанції у вказаній частині залишив без змін;
- в іншій частині постанову апеляційного суду ВГСУ залишив без змін.
Як бачимо, й у цій справі ТОВ частково виграло. Адже хоч суд і визнав Договір недійсним, кошти залишилися на його рахунках. Та чи довго ТОВ користуватиметься бюджетними коштами за недійсним договором? Чи вдасться прокуратурі стягнути кошти на користь держави у зв’язку з поворотом виконання рішення суду у справі № 918/134/14?
✅ Для вас цілу добу будуть відкриті статті, відеороз'яснення, зразки документів
Поворот виконання судового рішення: бути чи не бути
Господарський суд Рівненської області розглянув заяву прокурора Рівненської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у справі № 918/134/14.
Суд дійшов висновку про те, що постанова Львівського апеляційного господарського суду у справі № 914/557/15, яку ВГСУ в частині задоволення вимог про визнання недійсним Договору залишив без змін, є нововиявленою обставиною. Адже такі обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи та не були предметом дослідження у справі.
Так, за загальним правилом презумпції правочину, встановленим статтею 204 ЦК, правочин є правомірним. Визнання недійсним договору є предметом окремого судового спору.
Фактично недійсність Договору встановлена у день набрання законної сили постановою Львівського апеляційного господарського суду — в частині визнання цього правочину недійсним.
Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Тож Договір є недійсним з моменту його вчинення. Тобто є недійсним і на час розгляду справи, за результатами якої суд стягнув спірну заборгованість.
Обставини недійсності Договору, хоч і були встановлені пізніше, однак в силу статті 236 ЦК існували на час розгляду справи № 918/134/14 про стягнення заборгованості із замовника.
За висновком суду, немає правових підстав стягнути з замовника на користь ТОВ заборгованість в сумі 179 550 грн за Договором, який суд визнав недійсним у встановленому законом порядку. А отже, слід задовольнити заяву прокурора про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі № 918/134/14.
Тож суд скасував це рішення та прийняв нове — про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ стягнути із замовника заборгованість в сумі 179 550 грн.
Якщо під час судового розгляду встановлено, що неможливо повернути одержане за правочином майно у натурі, набувач повинен відшкодувати вартість одержаного, за цінами, які існують на момент відшкодування (абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК). Задля такого відшкодування заінтересована особа вправі звернутися до набувача з окремою позовною вимогою.
Суд зауважив, що ТОВ не позбавлене можливості звернутися до замовника з окремою позовною заявою про відшкодування вартості фактично виконаних ним проектних робіт.
Резюме
Вже другий місяць поспіль ми допомагаємо як замовникам-бюджетникам, так і учасникам закупівель уникнути закупівельних ризиків і не порушувати бюджетного законодавства під час укладення договорів.
Нагадуємо, що взяття зобов’язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених БК чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства (п. 20 ч. 1 ст. 116 БК).
Отже, як замовники, так і учасники мають пам’ятати, що укладення договору про закупівлю без затверджених бюджетних асигнувань:
- визнають порушенням законодавства;
- несе ризик визнання в судовому порядку такого договору недійсним;
- може призвести до порушення кримінальної справи.
