Кожен знає: якщо порушить домовленість — відповідатиме. Так само муситиме відповідати й учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або встановлені вимоги до господарської діяльності. Він має відшкодувати суб’єкту, права або законні інтереси якого порушені, завдані цим порушенням збитки. Таку імперативну норму передбачає частина 1 статті 224 Господарського кодексу України (ГК).
Під збитками розуміють:
- витрати, зроблені управненою стороною;
- втрату або пошкодження майна управненої сторони;
- не одержані доходи, які управнена сторона одержала б, якби друга сторона належно виконала зобов’язання або додержала правил ведення господарської діяльності.
Учасник господарських відносин, який порушив грошове зобов’язання, не звільняється від відповідальності через те, що не може його виконати. Він зобов’язаний відшкодувати завдані збитки та сплатити штрафні санкції (ч. 1 ст. 229 ГК).
Тобто вибору в такого учасника-порушника немає. Ба більше — одночасно із відшкодуванням збитків він має сплатити тому, чиї права порушив, штрафні санкції.
І якщо відповідальність за завдані збитки виконує компенсаційну функцію, то через відповідальність у вигляді штрафних санкцій реалізована в господарських правовідносинах каральна функція.
Штрафні санкції: визначення
20%
вартості неякісного товару має заплатити постачальник
Що ж вважає штрафними санкціями закон?
Штрафні санкції — це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил ведення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
(ч. 1 ст. 230 ГК)
Однак це визначення штрафних санкцій із ГК не повною мірою узгоджується з визначенням, встановленим ЦК.
ЦК штраф і пеню розглядає як види неустойки (ст. 549 ЦК). Неустойка має подвійну правову природу, а саме є:
- способом забезпечення того, що зобов’язання будуть виконані. Тобто стимулом для контрагента належно виконувати взяті на себе зобов’язання за договором;
- мірою відповідальності. Тобто способом захисту порушеного права.
Для окремих видів зобов’язань закон може визначати розмір штрафних санкцій, змінювати який за погодженням сторін не допустимо (ч. 1 ст. 231 ГК).
Про який саме розмір штрафних санкцій йдеться у законі для тих чи тих зобов’язань — уточнимо далі. Почнемо з порушення господарських зобов’язань.
Господарські зобов’язання — скільки за що
ГК в окремих випадках чітко окреслює розміри штрафних санкцій для сторін, що порушили господарське зобов’язання. А саме, якщо:
- хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки;
- таке порушення пов’язане з державним контрактом;
- виконане зобов’язання фінансують коштом Державного бюджету України чи державного кредиту.
Суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує 50% чи становить величину, що забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів (ч. 2 ст. 22 ГК).
Які розміри штрафних санкцій застосовують у такому разі, див. у Таблиці.
| Що порушили сторони | Скільки заплатять |
|---|
| Умови зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) | 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг) |
| Строки виконання зобов’язання | 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допустили прострочення виконання за кожний день прострочення |
| Прострочили строки виконання зобов’язання понад 30 днів | додатково штраф у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допустили прострочення |
Якщо розмір штрафних санкцій закон не визначає, їх застосовують у розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 231 ГК). І сторони договору, коли визначатимуть розмір штрафних санкцій, мають вибір. Вони можуть його встановити у:
- відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання;
- певній, визначеній грошовій сумі;
- відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання;
- кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Грошові зобов’язання — є обмеження
За порушення грошових зобов’язань законодавство також передбачає штрафні санкції. Встановлюють їх у відсотках, розмір яких визначає облікова ставка НБУ, за увесь час користування чужими коштами. Але тоді, коли про інший розмір відсотків не йдеться у законі або договорі (ч. 6 ст. 231 ГК).
Не можна змінювати відповідальність,
якщо її розмір для певного виду зобов’язань визначає закон
Уточнює розмір таких штрафних санкцій Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР (далі — Закон № 543).
Так, розмір пені за прострочений платіж, встановлений за згодою сторін, обчислюють від суми такого платежу. А також враховують обмеження: розмір такої пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачують пеню (ст. 3 Закону № 543).
Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (ч. 2 ст. 551 ЦК). Це правило є загальним і не виключає застосування спеціальних правил законів, навіть тих, що прийняті до набрання чинності новим ЦК.
Та яким би способом не визначали в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлює закон як граничний. Тобто за прострочення платежу за договором можна стягнути лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки НБУ (лист ВГСУ від 27.02.2012 № 01-06/224/2012).
Відповідальність, якщо зобов’язання не виконані
Замовник і учасник у договорі про закупівлю мають погодити відповідальність сторін за невиконання договірних зобов’язань. І що важливо — конкретизувати умови сплати штрафних санкцій, відшкодування збитків. Адже йдеться про кошти держави, які є в замовників-бюджетників, чи державного підприємства.
І відповідальність за порушення грошових і негрошових зобов’язань буде різною для сторін договору.
Штраф і пеня
Так, замовники, коли передбачатимуть у договорі про закупівлю відповідну відповідальність, мають зважати на обмеження розміру пені за порушення грошових зобов’язань.
Відповідальність за прострочення виконання негрошових зобов’язань також прописують з огляду на законодавчі вимоги. А в окремих сферах господарської діяльності законодавство передбачає розмір штрафних санкцій, набагато більший за встановлений ГК.
Наприклад, постачальник, який прострочив термін постачання, не допоставив (неповністю заклав) матеріальні цінності до державного резерву, сплачує неустойку в розмірі 50% вартості таких цінностей. Крім сплати неустойки, такий постачальник відшкодовує понесені одержувачем збитки (ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв» від 24.01.1997 № 51/97-ВР).
Сторони понесуть відповідальність,
якщо порушать як грошові, так і негрошові зобов’язання
Чи можна стягнути з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, одночасно штраф і пеню? Так, можна. Такий висновок робить ВСУ у постанові від 27.04.2012 у справі № 3-24гс12.
І це, на його думку, не суперечить статті 61 Конституції України, що забороняє двічі притягати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Адже за статтею 549 ЦК пеня і штраф є формами неустойки, а за статтею 230 ГК — видами штрафних санкцій. Тобто вони не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. А в межах одного виду відповідальності можна застосовувати різний набір санкцій.
✅ Для вас цілу добу будуть відкриті статті, відеороз'яснення, зразки документів
Відшкодування збитків
Якщо за невиконане або неналежно виконане зобов’язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовують в частині, не покритій цими санкціями. Таке загальне правило встановлює частина 1 статті 232 ГК.
А ось у ЦК знаходимо інший підхід до співвідношення збитків та неустойки. А саме:
- право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих не виконанням або неналежним виконанням зобов’язання (ч. 1 ст. 550);
- якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, її стягують у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків (ч. 1 ст. 624). І сторони договору мають можливість обрати залікову, виключну або альтернативну неустойку.
Отже, якщо ГК установлює загальне правило про залікову неустойку, то ЦК передбачає загальною штрафну неустойку. Тобто посилює майнову відповідальність сторін за порушення зобов’язання. Адже за одне порушення застосовують дві різні форми відповідальності — компенсація збитків та стягнення неустойки.
А позаяк таку відповідальність передбачає закон, замовник має право обумовити саме такий варіант у договорі про закупівлю. Так він зможе максимально обмежити контрагента у бажанні не виконати договір у майбутньому.
Насамкінець додамо.
Законодавство передбачає можливість зменшити розмір неустойки — за рішенням суду. А також надає право суду повністю звільнити відповідача від відповідальності, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії чи бездіяльність другої сторони зобов’язання (ч. 3 ст. 219 ГК). І суди ним користуються. Це підтверджують непоодинокі судові справи з урегулювання договірної відповідальності.
