Антимонопольний комітет України схвалив проєкт розпорядження «Про затвердження Порядку врегулювання у справах про антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання та зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку». Документ розроблений на виконання положень Закону України від 09.08.2023 № 3295-ІХ (про перший етап реформи АМКУ).
Моніторинг закупівель 2024
Процедура врегулювання у справах – це ефективний інструмент, який сприяє прискоренню розслідувань найбільш серйозних порушень конкурентного законодавства та економить ресурси конкурентних відомств, необхідні для проведення таких розслідувань. Вона передбачає співпрацю суб’єкта господарювання з органом Комітету шляхом визнання відповідачем у справі факту вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення такого порушення та усунення його причин і наслідків в обмін на зменшення розміру штрафу на 15%.
Процедура може бути застосована у справах про зловживання монопольним становищем та антиконкурентні узгоджені дії, крім випадків спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.
Проте, процедура врегулювання має певні виключення і не застосовується якщо:
- антиконкурентні узгоджені дії або зловживання монопольним становищем не можуть бути припинені, а їхні причини та наслідки не можуть бути усунуті діями відповідача;
- справа за ознаками вчинення відповідачем антиконкурентних узгоджених дій чи зловживання монопольним становищем розпочата протягом п’яти років з дня прийняття рішення про притягнення його до відповідальності за інше порушення тієї ж правової кваліфікації.
Порядок застосування процедури врегулювання у справах деталізує:
- порядок ініціювання процедури врегулювання у справах;
- порядок та умови подання та розгляду Комітетом заяв на ініціювання процедури врегулювання у справах;
- порядок та умови укладання угод про врегулювання у справах.
Практика врегулювання у справах застосовується в більшості конкурентних відомств світу та в усіх конкурентних відомствах ЄС. Тому ухвалення цього документа – ще один крок до інтеграції українського конкурентного законодавства з законодавством ЄС.
Джерело: офіційний сайт АМКУ
Оскільки, відповідно до ч.1 ст. 41 Закону № 922 договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК (з урахуванням особливостей, визначених цим Законом) то на нього, зокрема, поширюються норми, що дозволяють визнати такий договір недійсним. Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція. Що таке реституція, її види та коли застосовується, розглянемо у статті
Щороку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі — антикорупційна декларація), подають особи, перелік яких визначає стаття 45 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700). Серед цього переліку уповноваженої особи замовника немає та це не значить, що вона не подає антикорупційну декларацію. Розглянемо детальніше коли уповноваженій особі замовника потрібно подавати декларацію, а коли — ні.
Для окремих юридичних осіб статтею 62 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VII (далі — Закон № 1700) передбачено наявність антикорупційної програми. Її складають за Типовою антикорупційною програмою для юридичних осіб, яку затвердив НАЗК. У консультації розповімо учасникам, що врахувати під час її формування
Розглянемо якими нормативно-правовими актами визначені повноваження Держаудитслужби щодо контролю у сфері публічних закупівель, які контрольні заходи вона може проводити та за наявності яких підстав
Дотримання порядку визначення предмета закупівлі сприяє безперебійній роботі, дозволяє зберегти кошти не тільки замовника, але й кошти уповноваженої особи, адже за порушення порядку визначення предмета закупівлі настає відповідальність у вигляді штрафу. Розглянемо це у статті
