ЯРОСЛАВА ДУБРОВА,начальник відділу Департаменту безпеки ПАТ «АК «Київводоканал»
Під час тендеру учасник подав скаргу ➤ Як діяти замовнику?Не секрет, що останнім часом метою контролю у сфері господарської діяльності є насамперед зменшення тиску на суб’єктів господарювання, дерегуляція, уникнення дублювання контрольних функцій.
Водночас держава має контролювати витрачання державних коштів, правові підстави розпорядження державним майном, запобігати корупції в державних закупівлях.
Із 30.09.2015 набрав чинності Закон України від 15.09.2015 № 679 «Про внесення змін до деяких законів України у сфері державних закупівель щодо приведення їх у відповідність із міжнародними стандартами та вжиття заходів з подолання корупції» (далі — Закон № 679). Закон № 679 вніс суттєві зміни до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197 (далі — Закон про закупівлі).
Законодавець обмежив Мінекономрозвитку у здійсненні моніторингу державних закупівель, передавши ці повноваження Державній фінансовій інспекції України (ДФІ).
Так, частиною 4 статті 7 Закону про закупівлі передбачено, що Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері державних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Моніторинг закупівель здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його органи на місцях.
Постановою КМУ від 28.10.2015 № 868утворено Державну аудиторську службу України шляхом реорганізації Держфінінспекції через перетворення. Державна аудиторська служба України так само, як і Держфінінспекція, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується через Міністра фінансів.
Що ж розуміє законодавець під функцією «моніторинг державних закупівель» та які саме повноваження передано від Уповноваженого органу з питань державних закупівель (Мінекономрозвитку) до органу державного фінансового контролю? Розглянемо далі в комплексі норми, що регулюють зазначене питання.
Програма: ✔️Закупівлі за новою редакцією Закону № 922 ✔️ Планування ✔️Умови ТД ✔️ Укладення договору ✔️ Контроль та відповідальність
Як бачимо, законодавець прописав у нормі лише два шляхи здійснення моніторингу держзакупівель:
- «спостереження … за інформацією, розміщеною на офіційному веб-порталі Уповноваженого органу…»;
- «отримання від замовника … інформації».
І що цікаво, в зазначеній нормі немає такого пункту, як «отримання … інформації, документів».
Як ми зазначали, такий моніторинг відповідно до змін має здійснювати саме орган державного фінансового контролю, для чого він має визначити порядок здійснення моніторингу. Зауважимо, що такий порядок має бути затверджено наказом Мінфіну.
Наголосимо, що правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII (далі — Закон № 2939).
Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі — орган державного фінансового контролю).
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом № 2939, іншими законодавчими актами, актами Президента України та КМУ.
⚡️ Закупівлі-2021: плануємо за новими вимогамиВиди контрольних заходів
Орган державного фінансового контролю забезпечує державний фінансовий контроль через:
- проведення державного фінансового аудиту;
- перевірки державних закупівель;
- інспектування.
Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлює КМУ (ст. 2 Закону № 2939).
Оскільки, як ми зазначали, орган державного фінансового контролю отримав до своїх повноважень в частині контролю ще один із видів контролю — моніторинг державних закупівель, то, напевно, законодавцеві варто було б внести відповідні зміни й до Закону № 2939, а саме передбачити в цьому законі функцію моніторингу.
Проте станом на сьогодні зміни в Закон № 2939 не внесено. Як бачимо, згідно зі спеціальним Законом № 2939 орган державного фінансового контролю здійснює такий контроль винятково шляхом трьох видів контрольних заходів:
- інспектування (тобто ревізія);
- перевірка;
- аудит.
Роль Уповноваженого органу в моніторингу
Зауважимо: пунктом 11 статті 10 Закону № 2939 передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб — підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
Водночас із наведеного випливає, що для дотримання зазначених вище норм Порядок здійснення моніторингу має передбачати процедуру аналізу тієї інформації про торги, яку замовник розміщує на веб-порталі Уповноваженого органу, та процедуру отримання від замовника самеінформації про торги, а не документів щодо торгів. Це може бути лист замовника з наданням відповідної інформації на письмовий запит контролюючого органу, наприклад щодо розгляду пропозицій, їх оцінки тощо. Але не пропозиції конкурсних торгів, бо вони є документами.
Однією із основних функцій Уповноваженого органу є:
- аналіз функціонування системи державних закупівель;
- підготовка та подання до Верховної Ради України, КМУ, Рахункової палати щорічного звіту, що містить аналіз функціонування системи державних закупівель, у т. ч. результати моніторингу.
При цьому законодавець не зазначає, який саме мається на увазі моніторинг.
Водночас комплексний аналіз Закону про закупівлі не дає підстав вважати, що в Уповноваженого органу залишилася функція проведення моніторингу державних закупівель. Натомість, як уже зазначали, функція моніторингу закупівель належить Держфінінспекції та її територіальним органам.
Разом з тим за нормою, передбаченою пунктом 3 частини 2 статті 8 Закону про закупівлі, Уповноважений орган має право отримувати в установленому порядку від замовників, учасників, підприємств, установ, організацій, а також органів, які здійснюють державне регулювання і контроль у сфері закупівель, правоохоронних органів документи та інформацію, що необхідні для виконання функцій, передбачених цим Законом. Особи та органи, зазначені у цьому пункті, впродовж п’яти днів з дати отримання відповідного запиту зобов’язані надати Уповноваженому органу інформацію та належно завірені копії документів.
Отже, законодавець передбачає, що саме Уповноважений орган має право отримувати від замовників документи та інформацію. Окрім того, Уповноважений орган має право отримувати документи та інформацію від органів, які здійснюють контроль у сфері закупівель, тобто Держфінінспекції та її територіальних органів.
Тож висновуємо, що для виконання Уповноваженим органом такої функції, як підготовка та подання до Верховної Ради України, КМУ, Рахункової палати щорічного звіту, Уповноважений орган звертається до органу державного фінансового контролю за отриманням інформації про результати моніторингу закупівель, а орган державного фінансового контролю в строк п’ять календарних днів з дати отримання такого запиту зобов’язаний надати запитувану інформацію, тобто й результати проведеного ним моніторингу.
Однак не можна забувати про право органу державного фінансового контролю звертатися до підконтрольної установи (замовника) з письмовим запитом для отримання пояснень та їх документального підтвердження відповідно до пункту 4 Порядку проведення перевірок державних закупівель ДФІ та її територіальними органами, затвердженого постанова КМУ від 01.08.2013 № 631.
Зазначене повноваження стосується такого виду контролю, як перевірка державних закупівель, і його реалізують у межах аналізу питань до призначення такого виду контрольного заходу. Хоча часто-густо деякі контролери розуміють, що це і є той-таки моніторинг. Водночас деякі «фахівці» воліли б поставити знак «=» між моніторингом і перевіркою держзакупівель, не розуміючи того, що особливість моніторингу полягає саме в тому, аби попередити вчинення замовником правопорушень у сфері державних закупівель, а не фіксувати вже вчинені порушення.
✔️ Які повноваження перевіряльників? ✔️Як взаємодіяти з аудиторами? ✔️Які варіанти дій після рішення органів контролю? ✔️ Які наслідки порушень законодавства про закупівлю
Новорічний підсумок-прогноз
Тож за результатами нашого комплексного дослідження можна зробити висновок, що орган державного фінансового контролю в межах моніторингу може отримувати від замовника інформацію щодо держзакупівель. Питання наявності в органу державного фінансового контролю повноваження отримувати в межах моніторингу документів про закупівлі є спірним. До того ж результати проведеного моніторингу орган державного фінансового контролю має щороку надавати Мінекономрозвитку.
Зауважимо, що на сьогодні Порядок здійснення моніторингу не затверджено.
Водночас сподіваємося, що моніторинг не повторюватиме такий вид контролю, як перевірка державних закупівель, і справді виконуватиме превентивну функцію, сприяючи запобіганню правопорушенням у держзакупівельній сфері.
