На що зважати, коли складаєте фінансовий план державного підприємства
Що таке фінансовий план державного підприємства
Відповідно до ч. 2. ст. 75 Господарського кодексу України визначено, що основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.
Порядок складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану суб’єкта господарювання державного сектору економіки затверджено наказом Мінекономрозвитку від 02.03.2015 № 205 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 березня 2015 р. за № 300/26745) (далі – Порядок № 205).
Як описати технічні характеристики предмета закупівлі
Фінансовий план є основним фінансовим документом державного підприємства, орієнтиром у його фінансовій роботі, який характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для господарської діяльності.
Відтак, як фінансовий план так і річний план закупівель є інструментами для підвищення ефективності управління державним майном та контролю за використанням державних коштів. Отже, річний план закупівель можна співвіднести як відокремлену складову фінансового плану підприємства, за допомогою якої можна більш детально аналізувати заплановані витрати підприємства, передбачені для закупівлі товарів, робіт та послуг.
Фінансовий план підприємства бланк
Cтаття 75 Господарського кодексу регламентує, що форма та методичні рекомендації по розробці фінансового плану затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку, що реалізовано Мінекономрозвитку у Порядку № 205, який містить як форму фінансового плану, так і форму звіту про його виконання.
Строки затвердження фінансового плану державного підприємства
Статтею 75 Господарського кодексу встановлено, що фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом:
- підприємств, що є суб’єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України;
- інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони належать.
Позаяк абсолютна більшість замовників не може похизуватись своєчасним затвердженням фінансового плану, здійснювати планування закупівель наприкінці року більшості замовників доводиться без основного планового документу. Відтак, суб’єкти господарювання можуть здійснювати витрати, які безпосередньо пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт та послуг) до затвердження річних фінансових планів у встановленому порядку.
Чи обов’язково закуповувати за фінпланом?
Фінансовий план має, перш за все, контрольно-управлінське значення, яке визначає планування як одну з функцій керівництва підприємства, спроможність розрахувати майбутнє підприємства та використати такий розрахунок.
Застосування планування діяльності підприємства створює додаткові важливі переваги під час здійснення господарської діяльності. Зокрема, планування сприяє більш раціональному використанню в т.ч. фінансових ресурсів.
Але все ж таки фінансовим планом не можливо передбачити та деталізувати всі необхідні витрати на здійснення закупівель, що відбудуться в плановому році. Отже, фінплан містить орієнтовний розмір та перелік видатків, який уточнюється вже під час затвердження річного плану закупівель.
Право на закупівлі, якщо фінплан підприємства не затверджено
Чи можна починати проводити закупівлі, якщо фінплан підприємства на момент початку проведення закупівлі не затверджено? Відповідь - так, можна, але є певні обмеження, яких обов’язково необхідно дотримуватись.
Так, постановою КМУ від 03.10.2012 № 899 «Про порядок здійснення витрат суб’єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» (далі – Постанова № 899) встановлено, що, у разі незатвердження (непогодження) річних фінпланів у встановленому порядку, забороняється здійснювати витрати на:
- капітальні інвестиції (за винятком випадків, рішення щодо яких прийнято Кабінетом Міністрів України);
- придбання та оренду легкових автомобілів;
- маркетингові та інформаційно-консультаційні послуги;
- консалтингові послуги;
- страхування (крім витрат на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, обов’язкове страхування та страхування відповідно до міжнародних договорів);
- представницькі заходи;
- виробництво та розповсюдження реклами;
- благодійну, спонсорську та іншу допомогу;
- відрахування до резерву сумнівних боргів;
- не можуть здійснювати продаж, списання державного майна, виплату винагороди (премії) керівникам.
Зазначені обмеження необхідно враховувати не лише під час підготовки нових закупівель, але й під час прийняття рішень щодо внесення змін до договорів закупівель. Зокрема, ч. 6 ст. 41 Закону № 922 визначено, що дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку.
✅ Для вас цілу добу будуть відкриті статті, відеороз'яснення, зразки документів
Нагадуємо, що Законом про публічні закупівлі не встановлено відповідальність уповноважених осіб за виконання фінансового плану. Отже, з метою уникнення неприємностей під час здійснення закупівель, зокрема щодо невиконання вимог Постанови № 899, організація проведення закупівель має бути впорядкована шляхом затвердження відповідного порядку, що надасть можливість посадовим особам підприємства, що контролюють виконання фінансового плану, брати участь у прийнятті рішень щодо правомірності таких закупівель з огляду на наявність відповідних обмежень щодо окремих категорій витрат.
Відповідальність
Нагадаємо, що адміністративна відповідальність за ст. 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення настає за порушення законодавства про закупівлі.
Зазначена стаття, зокрема, передбачає відповідальність за внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом. Відтак, у разі незатвердження (непогодження) річних фінпланів у встановленому порядку, продовження дії договору на закупівлю на підставі ч. 6 ст. 41 Закону (у випадку закупівлі товарів, робіт або послуг, заборона на здійснення витрат на які міститься у Постанові №899) може бути кваліфіковане органами державного фінансового контролю саме як внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, не передбачених Законом, що може стати підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.