Якщо в торгах переможе нерезидент, то договір із ним укладатимуть зовнішньоекономічний. У ньому й передбачають умови платежів.
Умови ЗЕД-договору
До умов, які повинні бути передбачені в ЗЕД-договорі (контракті), належать «Умови платежів» (п. 1.7 Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 № 201). Це в тому випадку, якщо сторони не погодилися про інше щодо викладення умов договору і така домовленість не позбавляє договір предмета, об’єкта, мети та інших істотних умов, без погодження яких сторонами договір може вважатися неукладеним або його можуть визнати недійсним через недодержання форми згідно з чинним законодавством України. Цей розділ договору визначає валюту платежу, спосіб, порядок, строки фінансових розрахунків та гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаютьумови:
банківського переказу до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару або
документарного акредитива або
інкасо (з гарантією).
Ці умови встановлені в постанові КМУ і НБУ «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.1995 № 444.
Розрахунки за ЗЕД-договорами (контрактами), укладеними суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари (роботи, послуги), здійснюються відповідно до Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати, Уніфікованих правил з інкасо Міжнародної торгової палати (далі — Уніфіковані правила) (п. 1 Указу Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України» від 04.10.1994 № 566/94 (далі — Указ № 566). Указ № 566 передбачає, що суб’єкти підприємницької діяльності України під час укладання та виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) мають забезпечувати додержання вимог, передбачених Уніфікованими правилами.
Зверніть увагу! ЗЕД-договори (контракти), укладені суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари (роботи, послуги), можуть бути в установленому порядку визнані недійсними, якщо вони не відповідають вимогам Указу № 566 (п. 2 Указу № 566).
На виконання Указу № 566 КМУ і НБУ постановою «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті» від 21.06.1995 № 444 рекомендують суб’єктам підприємницької діяльності України застосовувати під час укладання ЗЕД-договорів (контрактів) типові платіжні умови ЗЕД-договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до ЗЕД-договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті, згідно з додатками № 1-2 до цієї постанови.
Тож замовники у сфері ЗЕД при розрахунках за товари, роботи або послуги, що поставляють чи надають суб’єкти господарювання — нерезиденти, мають керуватися Уніфікованими правилами.
10 підстав, коли замовник зобов'язаний відхилити учасника
Одні правила — дві редакції
Справді, на сьогодні є дві чинні редакції Уніфікованих правил: UCP 500, редакція 1993 року (далі — Правила № 500); UCP 600, редакція 2007 року (далі — Правила № 600).
Пунктом 1.2 Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій з документальними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 № 514 (далі — Положення № 514), передбачено, що під час здійснення розрахунків за договорами в іноземній та національній валюті можна використовувати всі акредитиви, що передбачені:
чинними Уніфікованими правилами;
звичаями для документарних акредитивів, розробленими Міжнародною торговельною палатою;
іншими міжнародними документами, які регулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою з урахуванням міжнародної стандартної банківської практики та особливостей, визначених Положенням № 514, і не суперечать законодавству України.
Тож, як бачимо, Положення № 514 надає право суб’єктам господарювання (у т. ч. замовнику як стороні ЗЕД-договору) застосовувати на власний розсуд будь-яку з чинних редакцій Уніфікованих правил — як № 500, так і № 600.
Зауважте, що на практиці українські банки віддають перевагу пізнішій редакції. А саме Правилам № 600.
Уніфіковані правила застосовують до будь-якого документарного акредитива. При цьому в тексті акредитива має бути чітко зазначено про застосування Уніфікованих правил та вказана редакція — Правила № 500 або № 600. Водночас Уніфіковані правила обов’язкові для всіх сторін договору, якщо інше прямо не виражено або виключено умовами акредитива.
