Дамоклова стаття 164-14, або За що штрафують закупівельників
Відповідальність закупівельників передбачає стаття 38 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VІІІ (далі — Закон № 922). А саме: члени тендерного комітету замовника, уповноважена особа (особи) несуть відповідальність згідно із законами України за порушення вимог, установлених Законом № 922 та нормативно-правовими актами, розробленими відповідно до нього. І найнеприємніше: за порушення в прийнятті рішень, виборі і застосуванні процедур закупівлі вони несуть персональну відповідальність.
За що і скільки
Нині за порушення законодавства про закупівлі передбачена адміністративна відповідальність. Яка саме і за що — встановлює стаття 164-14 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП).
Службові (посадові), уповноважені особи замовника нестимуть відповідальність, якщо:
- закуповуватимуть товари, роботи і послуги без застосування визначених законодавством процедур закупівель;
- оцінюватимуть тендерні пропозиції не за критеріями та методикою оцінки для визначення найкращої пропозиції, що міститься в тендерній документації;
- укладатимуть з учасником, який став переможцем торгів, договір про закупівлю за цінами і обсягами, що не відповідають вимогам тендерної документації;
- не оприлюднюватимуть або неправильно оприлюднюватимуть інформацію про закупівлі відповідно до вимог законодавства;
- не надаватимуть інформацію, документи та матеріали у випадках, передбачених законом.
За ці порушення — штраф від 700 до 1000 нмдг (ч. 1 ст. 164-14 КпАП).
Якщо порушення вчинено повторно протягом року після санкції — штраф збільшується: від 1000 до 1500 нмдг (ч. 2 ст. 164-14 КпАП)
Хто складає протокол
Протокол про вчинення адміністративного правопорушення за статтею 164-14 КпАП складає уповноважена на те посадова особа. Хто нею може бути, встановлює стаття 255 КпАП. Це посадові особи:
- органів державного фінансового контролю;
- Рахункової палати.
Адміністративні справи за статтею 164-14 КпАП розглядають суди.
Як складають протокол
Протокол про адміністративне правопорушення складають у двох примірниках. Один із них під розписку вручають особі, яку притягують до адміністративної відповідальності.
У протоколі зазначають:
- дату і місце його складення, посаду, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка склала протокол;
- відомості про особу, яку притягують до відповідальності (у разі її виявлення);
- місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення;
- нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення;
- прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є;
- пояснення особи, яку притягують до відповідальності;
- інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначають у протоколі.
Протокол підписує особа, яка його склала, і особа, яку притягують до відповідальності. Якщо є свідки і потерпілі, вони теж можуть підписати протокол.
Якщо порушник відмовляється підписувати протокол, у ньому роблять про це запис.
Права й обов’язки порушника
Особа, яку притягують до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу. Їх додають до протоколу. Порушник також має викласти мотиви своєї відмови підписувати протокол.
Під час складання протоколу особі, яку притягують до відповідальності, роз’яснюють її права й обов’язки, передбачені статтею 268 КпАП. Про це роблять позначку в протоколі.
Порушник, що потрапив до протоколу, має право:
- ознайомлюватися з матеріалами справи;
- давати пояснення;
- подавати докази;
- заявляти клопотання;
- користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право надавати правову допомогу особисто чи за дорученням юридичної особи;
- виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведуть провадження;
- оскаржити постанову у справі.
Справу про адміністративне правопорушення розглядають у присутності особи, яку притягують до відповідальності. За її відсутності справу можна розглядати лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.