експерт, консультантка з публічних закупівель, Київ
Інколи буває так, що контрагент не виконує своїх зобов’язань за договором. Та замовник міг би цього уникнути, якби правильно підготував проект договору в тендерній документації. Тобто передбачив у ньому відповідальність сторін, якщо ті порушують умови договору. У такому разі у контрагента не виникнуло б і думки не виконати договір
Договір про закупівлю укладають відповідно до норм Цивільного кодексу України (ЦК) та Господарського кодексу України (ГК) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
(ч. 1 ст. 36 Закону № 922)
Це означає, що замовник, коли готує проект договору у складі тендерної документації, керується:
загальними положеннями ЦК і ГК щодо укладання договорів;
вимогами до змісту договору та строків його укладення, передбаченими Законом № 922.
Також у договорі обов’язково слід враховувати вимоги підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють окремі правовідносини. Наприклад, договір підряду в будівництві укладають за постановою КМУ «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» від 01.08.2005 № 668.
Які ж вимоги висуває законодавство до договорів про закупівлю?
Договір вважається укладеним тоді, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідь на запитання, які умови договору слід вважати істотними, містить частина 1 статті 638 ЦК.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Сторони договору також мають враховувати положення розділу ІІІ ЦК, що регулюють окремі види зобов’язань, зокрема договірні зобов’язання.
Зі статтею 638 ЦК кореспондує частина 2 статті 180 ГК — для господарського договору. Так, господарський договір вважають укладеним, якщо сторони у передбачених законом порядку та формі досягнули згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів цього виду, а також умови, за якими на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода.
Сторони господарського договору під час його укладання зобов’язані у будь-якому разі погодити:
Під час укладення договору сторони погоджують не тільки істотні умови договору. Зазвичай вони деталізують й ті умови, які самі собою передбачені, зокрема місце поставки товару чи надання послуг, виконання робіт. Це — основні умови договору.
Строки, у які сторони мають укласти договір Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, якого визнали переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. Закон № 922 чітко обумовлює строки, коли сторони мають укласти договір (див. схему). А саме:
не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю;
не раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю. Такий строк потрібний, аби забезпечити право на оскарження рішень замовника.
Власне, такі умови не обов’язково включати до договору. Якщо договір їх не містить — діють загальні норми ЦК і ГК. Але! Детально прописані основні умови допоможуть в майбутньому уникнути багатьох спірних ситуацій. Вони спростять життя і замовника, і учасника ще під час процедури закупівлі та укладення договору. Пояснимо чому.
Договір про закупівлю має узгоджуватися з тендерною документацією і тендерною пропозицією переможця процедури закупівлі. Тож по суті в публічних закупівлях сторони укладають договір на основі його проекту, вже погодженого попередньо учасником, який став переможцем, — ще при поданні тендерної пропозиції.
Сторони, коли підписують договір, заповнюють в ньому рядки, що були не заповненими в проекті договору в тендерній документації. Основою для цього є інформація з тендерної пропозиції учасника — переможця торгів.
Отже, про умови в договорі, які передбачають відповідальність, варто подбати заздалегідь.
Відповідальність — загальними фразами не відбутися
Доволі часто сторони в договорі прописують, що відповідальність сторін за невиконання умов договору встановлюють згідно з чинним законодавством. А ось яка саме відповідальність та за які дії чи бездіяльність — не конкретизують. Однак така умова потім виявляється декларативною, яка ні до чого не зобов’язує контрагента.
Саме тому у договорах про закупівлю слід погоджувати таку умову, як відповідальність сторін за невиконання договірних зобов’язань. І що головне — конкретизувати, як і за що сторони сплачуватимуть штрафні санкції, відшкодовуватимуть збитки.
Якщо ж цього не зробити, то, як показує практика, право отримати відшкодування доведеться потім доводити у суді.
Ба більше — мало просто визначити у договорі відповідальність. Її треба правильно прописати. Так вдасться уникнути ризику, що суд визнає недійсними ті чи ті умови договору. А як наслідок, сторона не отримає те, на що вона розраховувала.
Щоб стягнути штрафні санкції, варто не прогавити строк позовної давності зі зверненням до суду. А для цього важливо знати не тільки чинні норми, що регулюють такі правовідносини, а й судову практику.
Відповідальність сторін за невиконання договірних зобов’язань не належить до істотних умов, які сторони обов’язково повинні погодити в договорі, щоб він вважався укладеним. Та попри це радимо замовникам обов’язково конкретизувати її у проекті договору в тендерній документації.
Інакше у разі, якщо контрагент не виконає умови, замовнику доведеться в суді доводити свої права. Наприклад, право на вимогу нарахувати відповідні штрафні санкції, збитки.
