Договір про закупівлю, укладений відповідно до вимог Закону № 922 з урахуваннямОсобливостей це господарський договір, тому подальше його виконання регулюється Цивільним кодексом України (далі — ЦК).
Такий договір може бути розірвано, як і будь-який інший договір.
Існує декілька умов для розірвання договору про закупівлю:
в односторонньому порядку;
за згодою сторін;
за рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 651 ЦК, розірвання договору можливе виключно за згодою сторін, окрім випадків, коли таке розірвання передбачене договором або законом. Тож, розірвання господарських договорів в односторонньому порядку можливе лише тоді, коли воно встановлене законом або договором. За інших умов розривати договір лише з боку однієї сторони — заборонено.
Якщо під час укладання договору про закупівлю сторони погодилися, що його можна буде розірвати, то потреби для звернення до суду немає.
Попри це під час укладання договору слід уважно прописати всі умови, коли такий договір можна буде розірвати. Зокрема, замовник може вказати у договорі, що він може бути розірваний за згодою сторін у випадку:
відсутності подальшої потреби в закупівлі ТМЦ/послуг. У такій ситуації потрібно буде переконати потенційного постачальника, що цей пункт є прийнятним, адже замовника можуть реорганізувати/ліквідувати чи обмежити у фінансуванні на певні потреби. Наприклад, лікарня скоріше витратить гроші на закупівлю ліків чи харчування, ніж на проведення поточного ремонту, якщо у ньому немає нагальної потреби. За таких обставин постачальнику буде вигідніше розірвати договір за згодою сторін, ніж судитися;
зменшення фінансування. Цей випадок схожий на попередній. Постачальнику буде вигідніше розірвати договір, ніж чекати роками, коли замовник отримає можливість заплатити за постачання;
порушення умов договору постачальником. Це спонукатиме постачальника відповідальніше ставитися до своїх зобов’язань. А якщо він не погоджуватиметься підписувати такий пункт у договорі закупівель, це вже може свідчити про його ненадійність;
припинення/зміна діяльності постачальника. Якщо постачальника буде ліквідовано або відбудуться інші зміни в його статусі (змінено КВЕД, смерть підприємця тощо), він не зможе виконувати взяті на себе зобов’язання. Тож замовник повинен себе убезпечити від таких випадків.
Залежно від особливості діяльності замовника та предмета закупівель у договорі, можна прописати й інші випадки, коли його можна розірвати за згодою сторін.
Навіть якщо такі випадки у договорі не деталізовано, а ситуація склалася таким чином, що виконання договору для однієї сторони не можливо і інша сторона не проти розірвання такого договору, вони можуть погодити розірвання договору.
Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
При цьому, вкрай вважливо розуміти, що розірвання договору не позбавляє сторони від відповідальності за його невиконання у разі якщо таке було, і замовнику не слід ігнорувати умови договору щодо сплати штрафних санкцій.
Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Також, слід враховувати наявність вимог про сплату забезпечення виконання договірних зобов’язань, якщо такі передбачені договором.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Вони припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.
Якщо договір розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих розірванням договору.
При цьому, розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК).
У випадках, коли сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або, якщо відповідь на пропозицію не була отримана у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, зацікавлена сторона має право передати спір на вирішення суду. Отже, доцільно надсилати лист з повідомленням про вручення, щоб бути упевненим, що контрагент таку пропозицію отримав.
Врахуйте: якщо суд підтримає правову позицію зацікавленої сторони і розірве договір, він вважається розірваним з дня набрання чинності рішення суду (тобто після проходження стадії апеляції), якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. На практиці рішення набуває законної сили після проходження стадії апеляції.
Тому замовнику, коли він формує пропозицію про розірвання договору, варто вказати на всі несприятливі умови: затримання фінансування, відсутність потреби в додаткових обсягах постачання тощо. За таких обставин постачальник може зважити на потенційну судову тяганину та погодитися розірвати договір.
Господарське зобов'язання припиняється у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Яку інформацію публікувати після розірвання договору про закупівлю
