Голову комітету притягли до адмінвідповідальності — справу закрили через прострочення
Доволі поширеною практикою захисту під час розгляду справ про адміністративні правопорушення є поєднання позиції доведення невинуватості, тобто відсутності складу адміністративного правопорушення, із поданням заяви про закриття провадження через закінчення строку накладення адміністративного стягнення.
Така практика склалася тому, що справи у сфері державних закупівель доволі складні й потребують вивчення матеріалів справи, зокрема й тендерної документації. А отже, їх часто направляють до суду вже на межі тримісячного строку для притягнення винної особи до відповідальності.
Однак, на жаль, судова практика закриття провадження у зв’язку зі спливом строку накладення адміністративного стягнення дуже неоднозначна і не завжди відповідає духу закону. Про це — далі.
Рішенням одного із районних судів (справа № 404/2346/16-п) голову комітету з конкурсних торгів було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він порушив пункт 3 частини 1 статті 29, частину 1 статті 30 Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 10.04.2014 № 1197-VІІ. Як було встановлено судом, голова комітету з конкурсних торгів під час процедури закупівлі робіт не відхилив пропозиції конкурсних торгів учасників, які мали б бути відхилені, та не відмінив торги.
Під час апеляційного перегляду цього рішення правопорушник скористався активною позицією захисту. Були наведені докази того, що в його діях немає складу адміністративного правопорушення. Водночас було заявлено про пропуск строку притягнення винної особи до відповідальності.
На підставі цього суд апеляційної інстанції, хоча й мав докази відсутності вини апелянта, закрив справу саме за пропуском строку, тобто з нереабілітуючих підстав, що і є сьогодні найпоширенішою практикою. Адже закрити справу через прострочення набагато легше, ніж розглядати по суті й закривати за відсутністю складу правопорушення.
Розберемо детальніше ці дві підстави для закриття справи і наслідки, які може мати таке закриття для особи, яку притягували до відповідальності.
Закінчення строку притягнення винної особи до відповідальності
Згідно зі статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП) адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а за триваючого правопорушення — два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього кодексу підвідомчі суду (судді).
Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а за триваючого правопорушення — не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.
За пунктом 7 статті 247 КпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчився строк накладення адміністративного стягнення, передбачений статтею 38 цього Кодексу.
Тобто приписи статті 247 КпАП є імперативними, і чітко вказають, що суд повинен лише закрити справу й не розв’язувати при цьому жодних інших питань.
Під час тендеру учасник подав скаргу ➤ Як діяти замовнику?
Відсутність події чи складу адміністративного правопорушення
За пунктом 1 статті 247 КпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Саме відсутність події та складу правопорушення є фактичним доказом відсутності вини та знімає з особи всі можливі претензії.
1. Замовник відміняє торги в разі:
• відсутності подальшої потреби в закупівлі товарів, робіт і послуг;
• неможливості усунення порушень, які виникли через виявлені порушення законодавства з питань державних закупівель;
• порушення порядку оприлюднення оголошення про проведення процедури закупівлі, акцепту, оголошення про результати процедури закупівлі, передбаченого цим Законом;
• подання для участі в них менше двох пропозицій конкурсних торгів, а в разі здійснення закупівлі за рамковими угодами з кількома учасниками — менше трьох пропозицій;
• відхилення всіх пропозицій конкурсних торгів згідно з цим Законом;
• якщо до оцінки допущено пропозиції менше ніж двох учасників.
(ч. 1 ст. 30 «Про здійснення державних закупівель»)
Тому з метою довести свою невинуватість радимо посилатися саме на пункт 1 зазначеної вище статті, оскільки на сьогодні суди часто закривають справи саме на підставі поданих заяв про пропуск строку, не аналізуючи при цьому, чи взагалі було правопорушення.
Деякі судді в тексті постанов зазначають, що вважають вину особи доведеною, однак із закінченням строків накладення стягнення змушені закрити провадження у справі. Згодом такі постанови використовують слідчі органи чи керівництво установи, де працює особа, яку притягли до відповідальності, для подальшого розслідування, звільнення, пониження в посаді тощо.
Така позиція є грубим порушенням закону, що підтверджує пункт 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 за № 14. Він хоч і стосується транспортних справ, але повністю відображає нашу ситуацію. Зокрема, у Постанові зазначено:
Вважаємо, що в нашому випадку, враховуючи докази відсутності вини особи, суд повинен був закрити провадження у справі через сплив строку. Водночас слід зазначити, що суд першої інстанції не міг аналізувати докази вини особи взагалі, а мав би просто закрити провадження.
Тож, підсумовуючи сказане, не радимо одразу ж заявляти про пропуск строку накладення адміністративного стягнення, а використовувати засоби доведення своєї невинуватості та відсутності події і складу правопорушення. А про строк доцільно повідомити суд уже під час апеляційного перегляду із одночасним зазначенням, що, закриваючи провадження у справі, суд не має права вивчати ніяких доказів та інших питань, крім факту пропуску строку.
Замовник відхиляє пропозицію конкурсних торгів у разі, якщо пропозиція конкурсних торгів не відповідає умовам документації конкурсних торгів.
(п. 3 ч. 1 ст. 29 Закону «Про здійснення державних закупівель»)