На сьогодні склалася доволі складна ситуація з практикою оскарження процедур публічних закупівель. Адже звернення до суду не є ефективним засобом через значний строк розгляду справи і, як правило, до цього моменту вже укладено договір про закупівлю з переможцем і здійснена оплата.
Така ситуація певним чином порушує основоположний принцип сучасних цивілізованих країн — право кожного на ефективний захист у суді своїх прав і законних інтересів.
Водночас з метою недопущення зловживань із забезпеченням позову останніх п’ять років вищі суди формують та повідомляють нижчі про позицію, умови якої фактично виключають забезпечення позову, особливо в частині заборони стороні у справі вчиняти певні дії.
Зокрема, поодиноким прикладом забезпечення позову в спорі з приводу проведення процедури державних закупівель є ухвала Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 у справі 910/9722/16. І хоча це рішення не є прикладом систематичної судової практики, воно було залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанції. А тому радимо використовувати наведене рішення в обгрунтування позиції щодо застосування заходів забезпечення позову в таких категоріях справ.
Особливо слід звернути увагу на те, у який спосіб визначені елементи заходів забезпечення позову, які по суті, не залишили місця для маневру замовнику. Так,
заборонено:
• проводити закупівлю робіт;
• приймати та розглядати пропозиції конкурсних торгів;
• визначати та укладати договори за результатами проведення конкурсних торгів;
• оголошувати переможця конкурсних торгів;
• розкривати пропозиції конкурсних торгів;
• вчиняти будь-які інші дії відносно призначення, підготовки, проведення, оголошення результатів конкурсних торгів за процедурою, передбаченою законодавством про закупівлі;
• вчиняти будь-які дії щодо проведення процедури конкурсних торгів за
предметом закупівлі.
У той же час вважаємо за доцільне унеможливлювати зловживання сторін у питанні заходів забезпечення позову не шляхом тотального уникнення судами забезпечення позову, а в законодавчо передбачений спосіб. А саме: внесення (у випадку клопотання про забезпечення позову) певної суми на депозит суду з умовою, що в разі визнання явної необгрунтованості позовних вимог суд матиме право обернути цю суму, в рахунок відшкодування збитків замовника.
