⚡️ Закупівлі-2021: плануємо за новими вимогамиТОВ «Укррослізинг» (далі — лізингодавець) і КП «Київський метрополітен» (далі — лізингоодержувач) уклали договір про фінансові лізингові послуги (далі — Договір). Предмет лізингу — 100 вагонів метрополітену, які лізингодавець набуває у власність у продавця на підставі та умовах договору купівлі-продажу та передає лізингоодержувачу у користування на умовах Договору.
Протягом дії Договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди, аби внести зміни до Договору.
А згодом лізингодавець звернувся до суду з вимогою стягнути з лізингоодержувача заборгованість. Зокрема, з оплати частини вартості предмета лізингу та відсотків за користування ним, коефіцієнта коригування, інфляційних втрат, 3% річних від простроченої суми.
Лізингодавець хотів також розірвати договір та витребувати предмет лізингу. Свої вимоги він обгрунтував тим, що передав за умовами Договору у користування лізингоодержувачу предмет лізингу, але той неналежно сплачував лізингові платежі.
Які умови з коригування містив Договір
Як передбачає Договір, лізинговий платіж — сума коштів, які підлягають перерахуванню лізингодавцю у день розрахунку за графіком нарахування лізингових платежів за користування предметом лізингу.
Під час сплати лізингоодержувач коригує лізинговий платіж на коефіцієнт коригування. Для цього він має помножити коефіцієнт на суму поточного лізингового платежу, визначеного у графіку.
Лізингоодержувач розраховує коефіцієнт коригування за фактом зміни офіційного курсу НБУ грн/дол. США між датою укладання договору та датою, що передує даті сплати лізингового платежу, вказаній у графіку. До лізингового платежу він зараховує суми, скориговані на коефіцієнт коригування. А саме платежі на відшкодування вартості предмета лізингу та винагороду лізингодавця.
Справа дійшла до Вищого господарського суду України (ВГСУ).
Що ж вирішив ВГСУ
ВГСУ погодився з рішенням суду попередньої інстанції, що лізингодавець та лізингоодержувач мали право встановити у Договорі умову про валютне коригування ціни. Така умова не вважається зміною істотних умов договору, адже ціна залишилася незмінною.
Прив’язка ціни договору до іноземної валюти не є підставою визнати правочин недійсним. Про це зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 01.06.2006, на яке послався ВГСУ.
Оскільки додаткову угоду до Договору щодо коефіцієнта коригування підписали обидві сторони, суд погодився з доводами лізингодавця про його право стягнути заборгованість з оплати коефіцієнта коригування. Умови тендерної пропозиції не суперечать умовам Договору та цієї додаткової угоди. Зокрема, додаткова угода не змінює ціну предмета лізингу, що вказана у тендерній пропозиції.
На переконання ВГСУ, норми законодавства під час розрахунків зобов’язують застосовувати валюту України, але не містять заборони визначати грошовий еквівалент зобов’язань в іноземній валюті.
Тож ВГСУ залишив у силі постанову апеляційної інстанції про стягнення з лізингоодержувача на користь лізингодавця заборгованості з оплати:
- вартості частини предмета лізингу — 365 972 194,84 грн;
- відсотків за користування предметом лізингу — 112 303 827,30 грн;
- інфляційних втрат — 229 098 329,81 грн;
- коефіцієнта коригування — 1 191 237 276,82 грн;
- 3% річних від простроченої суми — 25 332 102,90 грн.
Як бачимо, за рішенням ВГСУ лізингоодержувач має сплатити чималі суми.
