ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі — позивач) звернулось до суду з позовом до ТОВ 1 та ТОВ 2, у якому просило визнати договір фінансового лізингу (далі — Договір) недійсним.
Позивач мотивував позов тим, що Договір суперечить вимогам законодавства. На його думку, умови Договору про збільшення винагороди лізингодавця через коливання курсу гривні до долара США, які сторони змінили додатковими угодами, відрізняються від умов тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі — ТОВ 1. Адже тендерна пропозиція містила фіксовану суму винагороди й не передбачала її збільшення.
Чим мотивувалися судді
Коли сторони укладали Договір, вони досягли згоди щодо усіх його істотних умов, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.1997 № 723/97-ВР.
У Договорі вони передбачили умову застосувати коефіцієнт валютного коригування ціни предмета закупівлі. А потім у додаткових угодах лише уточнили формулу, за якою визначатимуть цей коефіцієнт.
Зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України — гривні (ст. 524 ЦК). Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті. Але виконати грошове зобов’язання вони зобов’язані у гривнях (ст. 533 ЦК). Якщо у зобов’язанні визначений грошовий еквівалент в іноземній валюті, суму, яку слід сплатити у гривнях, визначають за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу. Виняток — коли інший порядок визначення цієї суми встановлює договір, закон чи інший нормативно-правовий акт.
Що вирішив Верховний Суд
Законодавство визначає національну валюту як єдиний законний платіжний засіб на території України. Але воно й не забороняє:
- у договорі виражати грошові зобов’язання чи визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті;
- перераховувати грошове зобов’язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України до іноземної валюти.
У змісті форми тендерної пропозиції, затвердженої позивачем, справді не було умови, за якою учасники могли б включити формулу валютного коригування лізингових платежів
залежно від курсу гривні до долара США. Проте це не скасовує права на таке коригування, визначеного тендерною документацією та нормами закону.
Верховний Суд звернув увагу на те, що позивач виконував умови Договору. Отже, він визнав і погодив їх.
Тож Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду без змін.
Рішення Верховного Суду від 24.04.2018 див. у ЄДРСР за посиланням
