Один із принципів публічних закупівель — максимальна економія, ефективність і пропорційність. Реалізувати його допомагає референтне ціноутворення під час державних закупівель — механізм, який держава запровадила для контролю цін. Як працює референтне ціноутворення під час державних закупівель — розглянемо у статті
один із способів державного регулювання цін, що здійснюється шляхом встановлення на певні предмети закупівель граничних оптово-відпускних цін на основі цін на подібні товари у певних країнах, дані про які отримані від уповноважених державних органів референтних країн
В Україні державне регулювання цін на низку лікарських засобів здійснюється шляхом встановлення на них граничних оптово-відпускних цін на основі референтного ціноутворення (порівняння ціни), згідно з приписами Постанови КМУ «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби» від 04.04.2025 № 439 (далі — Постанова № 439)
Цією постановою затверджено:
Порядок реферування цін на лікарські засоби (далі — Порядок реферування);
Порядок декларування цін на лікарські засоби в Національному каталозі цін;
Порядок створення та управління Національним каталогом цін.
Граничні референтні ціни (ГРЦ) визначаються з урахуванням таких ідентичних характеристик, як торговельна назва, міжнародна непатентована назва (МНН), форма випуску, дозування, кількість одиниць лікарського засобу в упаковці, за наявності — інформація про виробника лікарського засобу та/або власника реєстраційного посвідчення на лікарський засіб (далі — ідентичні характеристики) в не менш як чотирьох референтних країнах. Допускається відмінність торговельної назви в референтній країні та в Україні за умови збігу всіх ідентичних характеристик.
Такі ціни розраховуються на лікарські засоби, що:
включені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2009 № 333 «Деякі питання державного регулювання цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення»;
згідно з інструкцією для медичного застосування підлягають відпуску за рецептом та не включені до Національного переліку.
Лікарські засоби щодо яких не здійснюється розрахунок ГРЦ визначено в п. 5 Порядку реферування.
Референтне ціноутворення на лікарські засоби
Розрахунок граничних референтних цін за одиницю лікарської форми лікарських засобів, дозволених до застосування в Україні здійснюється на основі останніх доступних даних про ціни на лікарські засоби в референтних країнах. Відповідно до Постанови № 439 такими країнами є:
Республіка Польща,
Словацька Республіка,
Чеська Республіка,
Латвійська Республіка,
Угорщина,
Республіка Молдова,
Румунія,
Республіка Болгарія.
Якщо ціни на лікарський засіб з ідентичними характеристиками є менш як у чотирьох референтних країнах, шукайте ціни в референтних країнах за упаковками з кількістю одиниць, максимально наближеною до упаковки препарату, дозволеного в Україні. Кількість одиниць в упаковці може відхилятися, але не більш як на 100% у бік збільшення. Якщо є дані про кілька таких упаковок, беріть ціну для тієї, де кількість одиниць найближча до української.
Для розрахунку граничних референтних цін МОЗ залучає ДП «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров’я України».
За статтею 20-3 Закону України «Про лікарські засоби» до Національного каталогу цін вносять задекларовану ціну виробника або імпортера. Вона не може перевищувати ціну, розраховану як середнє значення трьох найнижчих цін цього лікарського засобу (за МНН) у референтних країнах. Показники референтних цін оприлюднює центральний орган виконавчої влади, який формує державну політику у сфері охорони здоров’я.
Якщо такого лікарського засобу немає в референтних країнах, ціна в каталозі не може перевищувати середнє значення трьох найнижчих цін лікарського засобу з відповідним МНН у референтних країнах.
Порядок декларування цін визначає, які ліки підлягають декларуванню (п. 5 Порядку), а які — ні (п. 6 Порядку).
Декларуванню підлягає гранична оптово-відпускна ціна на лікарський засіб:
вітчизняного виробництва — у гривнях;
іноземного виробництва — у гривнях із зазначенням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком на дату подання заяви про декларування граничної оптово-відпускної ціни на лікарський засіб (далі — заява).
Для декларування граничної оптово-відпускної ціни на лікарський засіб власник реєстраційного посвідчення на лікарський засіб або власник дозволу на паралельний імпорт лікарського засобу, або його уповноважений представник (далі — заявник) подає до МОЗ такі документи:
заяву за формою згідно з додатком;
документ, що засвідчує повноваження заявника подавати заяву (з перекладом на українську мову, якщо такий документ складено іноземною мовою), засвідчений заявником в установленому законодавством порядку.
Зазначений перелік документів є вичерпним.
Інформація щодо строків прийняття заяв розміщується на офіційному веб-сайті МОЗ.
