Закупівлі проводять відповідно до річного плану (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII; далі — Закон про публічні закупівлі). Водночас передбачена й можливість внесення змін до нього.
При цьому форму змін, періодичність, характер змін (зміна предмета закупівлі, процедури закупівлі тощо) законодавство не визначає й не обмежує. Замовник може періодично вносити зміни до річного плану закупівель, але у будь-якому разі до здійснення відповідної закупівлі.
Мінекономрозвитку наказом від 19.12.2016 № 2092 вніс зміни до Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого його ж наказом «Про затвердження Порядку визначення предмета закупівлі» від 17.03.2016 № 454 (далі — Порядок), які набрали чинності 17.01.2017.
Так, зокрема, предмет закупівлі товарів, послуг замовники визначають згідно з пунктами 17 і 32 частини 1 статті 1 Закону про публічні закупівлі та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затвердженого наказом Мінекономрозвитку від 23.12.2015 № 1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.
Отже, замовники мають внести зміни до річного плану в частині визначення предмета з урахуванням змін до Порядку за закупівлями, які до 17.01.2017 не були розпочаті.
Відповідно до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України (ЦК) договір є обов’язковим для виконання сторонами. Згідно з частиною 1 статті 631 ЦК строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Підстави для зміни або розірвання договору зазначені в статті 651 ЦК.
Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК зобов’язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Закони та інші нормативно-правові акти
не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України).
Принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі передбачає, що дія закону або іншого нормативно-правового акта поширюється лише на ті відносини, які виникли після набрання ним чинності.
Водночас відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Ураховуючи, що такої вказівки в наказі Мінекономрозвитку від 19.12.2016 № 2092 немає, внесення змін до Порядку не може бути підставою для припинення правовідносин за договором, укладеним до 17.01.2017, предмет закупівлі за яким визначений згідно з Порядком, що діяв на момент укладення договору.
Отже, якщо договір не припинив дію та зобов’язання, прийняті сторонами, не виконані, сторони мають їх виконувати за договорами, укладеними до 17.01.2017, відповідно до умов договору та з дотриманням законодавства в цілому.
