Документ від нерезидента — юридичної особи, лише підписаний посадовою особою і не засвідчений печаткою, зазвичай був дивиною для української юридичної спільноти. Нерезидента, своєю чергою, дивували обережні запитання наших правників про причини відсутності на документі печатки. Іноземцеві було невтямки, що наша правова система все ще вважає печатку необхідною умовою справжності документа, складеного, виданого чи укладеного юридичною особою.
Кілька років тому Україна врешті приєдналася до світової практики в цьому питанні. 2011 року було скасовано дозвільний порядок виготовлення печаток. Ще пізніше Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» від 15.04.2014 № 1206-VII врегулювали перехід від обов’язкового використання печаток юридичними особами до добровільного.
Остаточно скасував використання печаток у бізнесі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними особами — підприємцями» від 23.03.2017 № 1982-VIII (далі — Закон № 1982).
Власне, Закон № 1982 покликаний усунути прогалини та недоліки в питанні використання печаток суб’єктами господарювання, а саме врегулювати:
- добровільне використання печатки незалежно від того, чи має її фактично суб’єкт господарювання;
- юридичне значення відбитка печатки й наслідки її відсутності;
- відповідальність посадових осіб органів державної влади або місцевого самоврядування за вимогу подавати документи з печаткою, а також за відмову у прийнятті документа у зв’язку з відсутністю на ньому відбитка печатки.
Використання печатки — на розсуд її власника
Попри те що вже три роки, як задекларовано добровільне використання печаток особами приватного права, ціла низка законів досі містить приписи, що їх трактують як обов’язок суб’єкта господарювання використовувати печатку, якщо вона в нього є. Такі норми дають підстави стверджувати, що печатка є обов’язковим реквізитом документа, якщо юридична особа чи ФОП її виготовила.
Таку законодавчу суперечність яскраво ілюструє частина третя статті 28 Господарського процесуального кодексу України (ГПК), згідно з якою довіреність видають за підписом керівника або уповноваженої ним особи і посвідчують печаткою підприємства, організації (за наявності).
Вилучено із Цивільного кодексу
норму про те, що обов’язковість засвідчення правочину печаткою можна визначати за письмовою домовленістю сторін
Закон № 1982 вилучив зазначену норму ГПК, а також аналогічні їй норми ще з 14 законодавчих актів, серед яких — Цивільний кодекс України, Кодекс адміністративного судочинства України, Цивільний процесуальний кодекс України, Закони України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про обіг векселів в Україні», «Про зерно та ринок зерна в Україні», «Про інститути спільного інвестування», «Про аграрні розписки» тощо.
При цьому статтю 58-1 Господарського кодексу України (ГК) викладено у новій редакції. У ній чітко зазначено, що використання суб’єктом господарювання печаток у своїй діяльності є його правом. Другим реченням цієї статті наголошено, що використання суб’єктом господарювання печатки не є обов’язковим. Тому цілком логічно, що для виготовлення, продажу та/або придбання печаток не потрібні будь-які дозвільні документи, що окремо прописано у тій-таки статті 58-1 ГК.
Наслідки відсутності відбитка печатки
Із дати набрання чинності Законом № 1982 печатка є хіба що кольоровою окрасою документа, адже згідно з оновленою статтею 58-1 ГК відбиток печатки не є обов’язковим реквізитом будь-якого документа, що його суб’єкт господарювання подає до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Є печатка чи її немає — юридичних наслідків не буде!
Тобто фактично Закон № 1982 унеможливлює визнання документа (угоди, правочину) недійсним (неукладеним, невчиненим) через те, що він не засвідчений печаткою.
І навіть копія документа вважатиметься належно засвідченою, якщо на ній немає відбитка печатки, а лише проставлено підпис уповноваженої особи суб’єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи — підприємця.
Адмінвідповідальність посадових осіб
Наразі не існує правил виготовлення печаток і штампів, скасовано також заборону на операції із самонабірними печатками. Але Кодекс України про адміністративні правопорушення (КпАП) досі містить статтю 189-2, яка передбачає адміністративну відповідальність за порушення таких правил і заборони. Закон № 1982 нарешті виправив ситуацію та вилучив зазначену статтю з КпАП.
Натомість КпАП доповнено статтею 166-24, яка передбачає адміністративну відповідальність посадової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування за:
Виготовлення, продаж
та/або придбання печаток не потребують одержання будь-яких дозвільних документів
- вимогу наявності на документі, що подає суб’єкт господарювання, відбитка його печатки або нотаріального засвідчення копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлено законом;
- відмову прийняти документ через відсутність на ньому відбитка печатки суб’єкта господарювання або нотаріального засвідчення копії документа, якщо обов’язковість такого нотаріального засвідчення не встановлено законом.
За ці діяння на посадових осіб чекатиме штраф від 850 до 1700 грн. Протоколи про такі адмінправопорушення складатиме Державна регуляторна служба України, а справи про них розглядатимуть судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів.
Закон № 1982 набере чинності 20.07.2017. Після цієї дати Уряд і міністерства та інші центральні органи виконавчої влади матимуть ще три місяці, аби привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону. Тож до 20.10.2017 і підзаконні нормативно-правові акти мають позбутися положень про обов’язковість відбитка печатки на будь-яких документах, складених особами приватного права.
