Установі згідно з кошторисними призначеннями на 2022 рік на оплату комунальних послуг виділено кошти на:
- теплопостачання — 230 тис. грн;
- електроенергію — 180 тис. грн;
- водопостачання — 10 тис. грн;
- вивіз сміття — 3,6 тис. грн;
- технічне обслуговування ліфта — 7 тис. грн.
Для оплати зазначених послуг установа укладає загальний договір на відшкодування балансоутримувачу будівлі, а він, своєю чергою, проводить процедури закупівлі з урахуванням витрат установи.
Чи поширюється дія Закону України «Про публічні закупівлі» на кошти, спрямовані на відшкодування? Чи потрібно ці видатки відображати в річному плані закупівель та додатку до нього? Чи відображати видатки на оренду приміщення в додатку до річного плану, якщо дія зазначеного Закону не поширюється на оренду приміщення?
РІШЕННЯ
Спочатку визначимося з тим, чи поширюється дія Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 992-VІІІ (далі — Закон про публічні закупівлі) на кошти, які спрямовують на відшкодування.
Нормативне врегулювання
Закон про публічні закупівлі установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави і територіальної громади.
Норми цього Закону застосовують до замовників:
- за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тис. грн, а робіт — 1,5 млн грн;
- які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 млн грн, а робіт — 5 млн грн (абз. 2 і 3 ч. 1 ст. 2 Закону про публічні закупівлі).
При цьому, як передбачено частиною 7 статті 2 Закону про публічні закупівлі, заборонено:
- придбавати товари, роботи і послуги до/без проведення процедур, визначених цим Законом;
- укладати договори, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.
Замовник не має права ділити предмет закупівлі на частини з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів або застосування цього Закону.
Варто також нагадати, що публічна закупівля — це придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому Законом про публічні закупівлі (п. 20 ч. 1 ст. 1 Закону).
А от хто належить до замовників у розумінні положень Закону про публічні закупівлі, встановлено в пункті 9 частини 1 статті 1 цього Закону.
При цьому відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону про публічні закупівлі договір про закупівлю — це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.
З огляду на викладене, якщо установа підпадає під визначення «замовник», здійснює видатки для придбання товарів, робіт чи послуг та передбачається укладення договору про закупівлю, то така установа має проводити відповідну процедуру закупівлі для закупівлі товарів і послуг відповідно до Закону про публічні закупівлі.
Відшкодування витрат — контрагрумент для процедури закупівлі
Разом з тим, якщо замовник відшкодовує витрати на послуги чи товари, то закупівля у розумінні Закону про публічні закупівлі не відбувається, оскільки такий замовник не набуває права власності на зазначені послуги чи товари.
Отже, якщо видатки бюджетних коштів здійснюються саме як відшкодування (компенсація) орендодавцю, а не для придбання товарів, робіт чи послуг і не передбачають укладення договору про закупівлю, то процедуру публічних закупівель орендар не проводить.
Тож виходить, дія Закону про публічні закупівлі не поширюється на правовідносини з відшкодування орендарем орендодавцю послуг з теплопостачання (230 тис. грн), водопостачання (10 тис. грн) та електроенергії (180 тис. грн).
Водночас у ситуації, яку розглядаємо, сплата установою (орендарем) комунальних платежів є відшкодуванням за енерго-, тепло- та водопостачання. З огляду на таке, незалежно від суми відшкодування (теплопостачання — 230 тис. грн), установа (орендар) не має застосовувати Закон про публічні закупівлі.
Поряд з цим, якщо такі послуги, як вивіз сміття (3,6 тис. грн) і технічне обслуговування ліфта (7 тис. грн) надають орендодавцеві, а орендар згідно з договором оренди має відшкодовувати йому вартість зазначених послуг з огляду на орендні правовідносини, то й на відшкодування вартості зазначених послуг дія Закону про публічні закупівлі так само не поширюється.
Видатки на відшкодування: чи відображати в річному плані та додатку
Далі розглянемо питання, чи потрібно зазначені в нашій ситуації видатки відображати в річному плані закупівель та додатку до нього.
Закупівлю треба проводити відповідно до річного плану (ч. 1 ст. 4 Закону про публічні закупівлі). Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюють на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п’яти днів з дня їх затвердження.
Водночас законодавець передбачив, що під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах 2 і 3 частини 1 статті 2 Закону про публічні закупівлі, замовники мають дотримуватися принципів публічних закупівель, установлених цим Законом. Хоча в самому Законі не передбачено положень щодо особливостей складання додатка до річного плану закупівель, а лише положення про його оприлюднення.
Натомість пунктом 2 наказу Мінекономрозвитку «Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель» від 22.03.2016 № 490 (далі — Наказ № 490) передбачено, що до додатка до річного плану закупівель вносять інформацію про закупівлі, очікувана вартість яких не перевищує сум, зазначених в абзацах 2 і 3 частини 1 статті 2 Закону про публічні закупівлі. Складають додаток за формою річного плану закупівель, яка затверджена Наказом № 490, шляхом заповнення відповідних полів в електронній системі закупівель.
Затверджена форма річного плану закупівель має, зокрема, такі поля:
- конкретна назва предмета закупівлі;
- коди відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності);
- розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі;
- процедура закупівлі;
- орієнтовний початок проведення процедури закупівлі.
Водночас, як ми зазначали, у разі відшкодування витрат за послуги чи товари їх закупівля у розумінні положень Закону про публічні закупівлі не відбувається, процедуру публічних закупівель не проводять, договір про закупівлю не укладають, а орендар (установа) не набуває права власності на такі послуги (чи товари).
Отже, якщо видатки бюджетних коштів йдуть саме на відшкодування (компенсацію) орендодавцю, а не на придбання товарів, робіт чи послуг, тобто відшкодування не є закупівлею у розумінні Закону про публічні закупівлі, то в орендаря немає підстав відображати видатки на відшкодування в річному плані закупівель та додатку до нього.
Видатки на оренду приміщення: чи відображати в річному плані
А тепер проаналізуймо, чи потрібно відображати видатки на оренду приміщення в річному плані закупівель або додатку до нього.
Законодавець відніс до поняття «послуги» і найм (оренду) (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону про публічні закупівлі).
При цьому абзацом 7 частини 3 статті 2 Закону про публічні закупівлі передбачено, що дія цього Закону не поширюється на випадки, якщо предметом закупівлі є: придбання, оренда землі, будівель, іншого нерухомого майна або майнових прав на землю, будівлі, інше нерухоме майно.
Тобто виходить, оренда будівель, іншого нерухомого майна — винятки із Закону про публічні закупівлі. А от поняття «приміщення» не виокремлено. Тож варто з’ясувати, чи можна не застосовувати Закон про публічні закупівлі в разі оренди не всієї будівлі в цілому, а окремого приміщення.
Так, Цивільний кодекс України (ЦК), класифікуючи речі як об’єкти цивільних прав, ділить їх на рухомі і нерухомі. А саме, в ЦК використано таку термінологію: «нерухомі речі», «нерухоме майно», «нерухомість».
До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
(ч. 1 ст. 181 ЦК)
Як бачимо, визначення нерухомої речі за ЦК є універсальним: воно містить ознаки нерухомого майна, які мають бути притаманні тому чи тому об’єктові для визначення його належності до нерухомого майна.
До речі, в інших законодавчих актах — інша термінологія, яка також позначає нерухомі речі.
Об’єктами оренди є, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.
(ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269)
Отже, поняття «приміщення» можна віднести до поняття «інше нерухоме майно».
З огляду на зазначене, оскільки Закон про публічні закупівлі не поширюється на оренду будівлі, приміщення, то в орендаря немає підстав видатки на відшкодування орендної плати відображати в річному плані закупівель та додатку до нього.
Організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання зазначеного майна регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 № 2269-XII.
Насамкінець зазначимо, що порядок розрахунків за спожиті комунальні послуги між орендарем та орендодавцем обов’язково слід закріпити окремим договором, типову форму якого затвердив Фонд державного майна України наказом «Про затвердження договорів оренди» від 23.08.2000 № 1774. При цьому вартість спожитих комунальних послуг орендар відшкодовує окремо, оскільки згідно з пунктом 3 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включають витрати на утримання орендованого майна та плату за послуги, які відповідно до укладених угод зобов’язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.
До експертної статті ☑️
